Вузька стежка на далеку північ

Дорріґо Еванс навчається на медика в Австралії, готується до відправки на фронт, просить Еллу про шлюб і випадково зближується з Еймі, дружиною дядька. Війна обриває звичний маршрут, Дорріґо опиняється серед австралійських полонених у таборі на будівництві тайсько бірманської залізниці, де нестача ліків і харчів змушує його діяти як лікаря і як лідера. Він домовляється з охороною про мінімальний доступ до інструментів, ховає виснажених від відбору, записує симптоми тифу і підтримує тих, хто втрачає надію. Паралельно спогади про Еймі повертаються у найважчі дні, а листи Елли змінюють тон разом із новинами з дому. Після війни Дорріґо стає відомим хірургом, але публічні заслуги не гасять провини за тих, кого не вдалося врятувати, і не розв’язують вузол стосунків з жінками, яких він підвів. Розмова з журналістом змушує точно відтворити події, назвати місця і прізвища, визнати помилки, що тягнуться з табірних років. Зустрічі з колишніми побратимами показують різні способи вижити після полону, а історія Дорріґо знову зводиться до вибору між обов’язком перед живими і пам’яттю про тих, хто лишився на колії в джунглях.