Викрадена дівчинка

Еліза Блікс дозволяє дев’ятирічній Лучії переночувати в нової подруги, зранку приходить забрати доньку і знаходить порожню квартиру, вимкнені телефони і сусідів, які не пам’ятають нічого корисного. Поліція бере заяву, але перші години минають без сліду, тоді Еліза самостійно перевіряє камери, графік позакласних занять і списки таксі, звертає увагу на жінку на ім’я Ребекка, з якою дівчинка нещодавно спілкувалася. Чоловік Фред підтримує пошуки, однак старі листування відкривають від нього частину правди, а журналістка Селма ставить питання, що руйнують публічну версію родини. Ребекка веде поліцію по колу, з’являються суперечливі свідчення про сусідку, яка виїхала вночі, і про машину без номерів біля під’їзду. Еліза складає таймлайн з відео, чеки підказують нові адреси, в будинку подруги знаходять сховані дитячі речі, які не належать Лучії. Розслідування виводить до давнішньої історії з викраденням, де повторюються імена і способи комунікації, і Елізі доводиться співпрацювати з медіа, щоб зрушити справу, навіть якщо це коштує приватності. Коли ланцюжок дзвінків змикається, стає зрозуміло, що втрачені години запущено не випадком, а продуманим планом людини, яка давно готувала цей день.