Сонечко

Блогер і коуч зі сторінками в соцмережах виховує десятирічного сина сам і намагається не повторювати помилки власного батька, який тримав сім’ю у страху. Поради для підписників звучать упевнено, проте вдома бракує терпіння і уваги, а графік з рекламними інтеграціями забирає вечори. Син Тихон одного дня просить дозволу піти до іншого дорослого у сусідній квартирі і називає це чесним вибором, адже з добрим татом має бути спокійно. Батько спершу сприймає це як образу, але погоджується на випробування і намагається відсунути нарцисичні звички, з якими легко жити в стрічці, та важко поруч із дитиною. Розмови переходять у конкретні кроки без гучних жестів і поновлюються щодня, коли треба встигнути уроки, вечерю і простий час разом. Поруч з’являється сусід, який готовий підтримати хлопця без лайків і підписів, і саме ця присутність змушує батька подивитися на себе збоку. Ідея про те що батьків не обирають звучить інакше, коли відповідальність починає вимірюватися не обіцянками, а рутинними вчинками, які дитина може перевірити тут і зараз.