Столітнє диво

На похороні Алі Тахір раптом відкриває очі, і для його близьких це виглядає як диво, яке не повинно було статися. Після боїв у Сакар'ї він мав загинути, але повертається до життя з наслідком, що спершу здається подарунком, час перестає брати його своє, роки минають, а він майже не змінюється. Він проживає десятиліття під чужими біографіями, ховає сліди, звикає втрачати людей і не лишати поруч тих, хто може помітити неможливе. Єдина людина, якій він довіряє цю правду, це Тургут, знайомий з дитинства, який бачить, як безсмертя поступово перетворюється на вирок. За сотню років Алі Тахір встигає побачити занадто багато і втомлюється від самотності, тому приходить до рішення, яке для звичайної людини було б кінцем, а для нього стає ще одним ризиком. У цей момент у його житті з’являється Харіка, адвокатка, яка мріє написати свій перший роман і шукає історію, що вдарить по живому. Вона натикається на нього не як на легенду, а як на реальну людину з гострими реакціями, короткою терплячістю і дивною відстороненістю, ніби він давно розучився пускати когось близько. Харіка чіпляється за деталі, ставить питання, збирає уривки фактів, і чим більше вона намагається зрозуміти, ким він є насправді, тим сильніше він опирається, бо кожна зайва правда може розсипати все, що він будував роками. Паралельно навколо з’являються люди, яким не потрібна красива історія, їм потрібен сам феномен, і тоді Алі Тахір змушений одночасно тримати Харіку на відстані і рятувати її від того, що вона сама випадково розбудила, коли вирішила перетворити чуже життя на книгу.