Фрейзер

Після смерті батька і завершення довгих стосунків, а також після того як він закриває свою відому телепередачу в Чикаго, Фрейзер Крейн повертається до Бостона з однією впертою метою налагодити стосунки із сином Фредеріком, який виріс зовсім не таким, як він уявляв. Фредді працює пожежником, живе простіше, тримається ближче до своїх друзів з депо і досі носить у собі образу за те, що колись розрив між ними став нормою. Фрейзер намагається не тиснути напряму, тому заходить з боку, купує житло в тому самому будинку, де мешкає син, і влаштовується викладачем у Гарварді, сподіваючись, що новий ритм і нове оточення дадуть йому шанс почати все інакше. Поруч опиняються люди, які одночасно допомагають і дратують: професор Алан Корнволл, його давній приятель з Оксфорда, який легко підколює і так само легко підливає олії у вогонь, та Олівія Фінч, керівниця кафедри психології, якій потрібна зірка на факультеті й яка звикла отримувати бажане. У житті Фредді є Ева, сусідка і молода мама, що втратила коханого пожежника на службі, і вона стає для цієї дивної компанії живим нагадуванням, що чужі трагедії не лікуються розумними словами. Ще один постійний подразник це Девід, племінник Фрейзера і першокурсник Гарварду, який захоплюється дядьком і своєю незграбною щирістю підштовхує всіх до розмов, яких вони уникають. Фрейзер хоче зіграти свій новий розділ красиво і правильно, але кожна спроба наблизитися до сина впирається в дрібні побутові конфлікти, старі претензії та різницю в тому, що для них означає повага, сім’я і дорослість, тому йому доводиться вчитися будувати зв’язок не через статус і поради, а через реальні вчинки поруч.