Смерть не в Раю

Гамфрі Гудман кидає карибське життя й переїжджає з Мартою Ллойд у її рідний Шиптон Ебботт на узбережжі Девону, сподіваючись, що тут нарешті буде тихо і по домашньому. Вони приїздять з простим планом жити разом без постійного бігу, Марта мріє відкрити власний невеликий ресторан, а Гамфрі готовий підлаштуватися, навіть якщо це означає відкласти кар’єрні амбіції. Та містечко виявляється зовсім не листівкою: дрібні інтриги, старі образи, дивні місцеві забобони і злочини, які на папері виглядають дрібницями, а на практиці ламають людям життя. Гамфрі втягується в роботу місцевої поліції і одразу починає дратувати та захоплювати колег своїм хаотичним способом мислення, він чіпляється за деталі, які інші пропускають, і впирається, поки не знайде логіку там, де всі бачать лише випадковість. Поруч із ним працюють сержантка Естер Вільямс, яка звикла до чітких правил і не любить імпровізації, молодий констебль Келбі Гартфорд, що рветься довести свою цінність, і Марго Мартінс, яка тримає відділок на щоденних дрібницях і знає про місто більше, ніж здається. Паралельно Гамфрі й Марта намагаються влаштувати спільне життя так, щоб робота не з’їдала все, а мрія про власну справу не розбивалася об реальність, де будь який крок викликає реакцію людей довкола. Чим глибше він занурюється в місцеві справи, тим очевидніше, що «спокійне місце» це міф, а справжня тиша інколи буває найпідозрілішою.