Злочинець: Іспанія

У підвальному блоці мадридської поліції вся робота зводиться до однієї кімнати, де деталі справи витягають не погонею, а точними питаннями, тишею і тим, як людина реагує на дрібну невідповідність. Старша інспекторка Марія де лос Анхелес Торансо тримає команду в жорстких рамках, поруч працюють Карлос Серденьйо, Рай Мессегер і Луїса, і кожен допит швидко стає перевіркою, хто кого пересидить. Спершу приводять Ісабель, яскраву жінку, яка говорить про кохання, стосунки і свого далматинця так, ніби це легка бесіда, але слідчим потрібне інше, вони шукають її брата Сільву і намагаються зрозуміти, що вона приховує. Щоб зрушити справу, команда йде на ризиковані прийоми, і межа між законним тиском та маніпуляцією стає надто тонкою. Далі в кімнаті опиняється Кармен, її молодшу сестру знаходять мертвою у ванні, версія виглядає наче нещасний випадок, але відповіді Кармен рвані, вона пам’ятає не те, що треба, і мовчить там, де мала б кричати. Слідчі витягують з неї сімейні деталі, які пахнуть контролем і страхом, і крок за кроком стає видно, що трагедія могла бути ближчою, ніж вона визнає. Останнім заходить Кармело, досвідчений злочинець, який знає правила системи й уміє торгуватися за кожне слово, а напруга всередині команди спалахує ще сильніше, бо для Марії ця історія має особистий нерв. Допит заходить у морально слизьку зону, колеги сперечаються про допустимі методи, а Кармело намагається розхитати їх зсередини, змусити помилитися і подарувати йому вихід. Тут немає красивих викриттів, є лише хвилини, де правильна пауза важить більше за доказ, і рішення, які потім або рятують справу, або руйнують довіру між тими, хто мав триматися разом.