Пан Скорсезе

Літній Мартін сидить серед коробок з плівками та фотографіями, дивиться уривки з минулих фільмів і коментує власний шлях від хлопця з Малої Італії з астмою до постановника великих картин. Він згадує переповнені квартали Манхеттена п’ятдесятих років, суворих батьків, постійні походи до церкви і втечі в кінотеатр, де формується пристрасть до історій про злочинців, святих і самотніх людей. Далі йдуть студентські короткометражки, перші повнометражні роботи, конфлікти зі студіями через жорстокість і релігійні теми, період залежності від наркотиків і виснаження, після якого з’являється шанс повернутися до роботи завдяки підтримці близьких. У розмовах з доньками, давніми друзями з району та давніми співтворцями відкриваються подробиці зйомок знакових фільмів, провалів і пізніших успіхів, історії про дружбу з акторами, суперечки щодо монтажу і про те, як з віком змінюється ставлення до слави, віри, сім’ї та нових замовлень від стримінгових платформ.