Бюро знахідок

Маріо працює в бюро знахідок і живе тихим, майже відчуженим життям. Щодня він стикається із забутими речами, але ставиться до них серйозно, як до історій, що потребують завершення. Його нове захоплення - пошук власників загублених предметів - допомагає йому справлятися з самотністю. Маріо майже не спілкується з людьми, окрім молодої поліцейської Гелени, яка іноді заходить на склад і єдина знаходить з ним спільну мову.

Одного разу на склад потрапляє валіза, виловлена з дна річки. Усередині - дитячий одяг і людські останки. Це відкриття руйнує його звичний розпорядок. Він повідомляє про знахідку в поліцію, сподіваючись, що розслідування буде розпочато відразу. Але справа не викликає інтересу у слідчих. Маріо розуміє, що правда може бути забута, як і сама валіза, якщо не взяти все у свої руки.

Почавши власне розслідування, він виходить на Сару - аргентинку з важким минулим. Колись вона стала жертвою торговців людьми і вже давно живе у світі, де у жінок немає голосу. Історія валізи виявляється пов'язана з тими, хто роками вершить чужі долі, прикриваючись мовчанням і страхом. Пошуки правди стають для Маріо особистим випробуванням і кроком у світ, куди він ніколи не хотів повертатися.