Суворо конфіденційно

Мія не приймає версію про самогубство подруги на ім’я Ребекка і на річницю смерті летить на Кариби за запрошенням її родини, щоб провести кілька днів у домі біля моря разом з близькими покійної. Атмосфера виявляється тривожною з перших хвилин, кожен гість має власні причини мовчати, а легкі вечірні розмови щораз зриваються на натяки і недомовленості. Мати Ребекки прагне ритуального примирення, але Мія помічає суперечності у свідченнях про той день біля води і розуміє, що коло друзів приховує більше, ніж здається. На пляжі знаходяться дрібні сліди поспішних дій, у телефоні спливають листи з тиском та ревнощами, за столом розкриваються старі зв’язки, через які чужий флірт перетворювався на знаряддя маніпуляцій. Кілька імен спливають у різних історіях і не збігаються у часі, а випадкова поїздка нічною набережною відкриває для Мії маршрут, що веде не до випадковості, а до продуманого сценарію. З кожним днем вона складає пазл і бачить, як бажання зберегти бездоганну картинку родини і дружніх стосунків підмінило правду, як на місці трагедії залишили рівні сліди від двох пар ніг і чому камера спостереження дивиться у бік, де не повинно бути нікого. Коли Мія ставить питання вголос, маска турботи тріскає і прихована боротьба за вплив виходить назовні, а вибір між спокоєм і правдою стає єдиним шляхом завершити історію, яка почалася не з відчаю, а з чийогось бажання керувати чужим життям.