Моя країна

1942 рік, Бомбей. Студентка Уша Мехта бачить, як арешти й цензура глушать будь-які новини про рух «Геть з Індії». Вона збирає вузьке коло однодумців і запускає підпільне радіо: дістають деталі, перевіряють частоти, шифрують маршрути, записують звернення й переносять передавач між квартирами. Поліція відстежує сигнал і звужує коло пошуку, тож кожен ефір — це хвилини на межі. У фокусі — конкретна робота: де розмістити антену, як зберегти акумулятори, кому довірити тексти й конспірацію. Уша тримає дисципліну, вчиться розділяти ризики і не підставляти сім’ю. Радіо стає голосом протесту, а місто — мапою контрольних точок, де помилка означає арешт.