Махараджа

Перукар із Ченнаї живе тихо і тримається лише за доньку Джоті, бо багато років тому випадкова трагедія розірвала його сім’ю: вантажівка врізалася в будинок, де вони були, дружина загинула, а дитину дивом накрив металевий смітник, який фактично став щитом. Вони назвали той смітник Лакшмі і зберігали його як сімейний талісман, тому коли одного дня троє чоловіків вдираються в дім, жорстоко б’ють господаря і забирають саме Лакшмі, він іде до відділку й наполягає, щоб поліція шукала «вкрадене», навіть обіцяє інспектору Варадхараджану хабар за результат. Поліцейські спершу сприймають скаргу як абсурд, але в них паралельно відкривається інша справа, зникає місцевий забіяка Дхана після бійки, і нитки цих подій дивно сходяться. З’ясовується, що історія про смітник була способом затягнути поліцію в потрібний напрямок: чоловік уже встиг вийти на Дхану за випадковою квитанцією з номером авто, вбити його і тепер шукає інших учасників нападу, не називаючи справжню причину прямо в кабінеті при свідках. Команда Варадхараджана влаштовує пастку, витягає на світ Налласівама, який намагається відморозитись і зробити вигляд, що «нічого не знає», привозить його до дому, і за деталями в розповіді нападника стає ясно, що це один із тих, хто приходив тієї ночі.