Кевін Гарт: Перевірка реальності

Кевін Гарт виходить на сцену в Лас Вегасі й одразу грає не в «ідеального зіркового коміка», а в людину, яку постійно ловить на реальності власне життя. Він згадує, як змінюється ставлення до нього через славу і як будь яка дрібниця миттєво розлітається по соцмережах, особливо коли в гру вступає тематика чорного Твіттера і те, як там можуть одночасно піднести й рознести. Далі він стрибає між темами так, як це робить у живій розмові, від історій про сім’ю та батьківство до нервових спостережень про те, як люди намагаються «переробити» себе, і як це виглядає збоку, коли всі женуться за молодістю і схваленням. Частина жартів побудована на тому, що він ніби сварить інших, а потім зупиняється й розуміє, що сам не кращий, бо теж має свої звички, понти, слабкі місця й моменти, коли хочеться виправдатися замість чесно сказати «так, я перегнув». У другій половині він більше тисне на самоіронію, говорить про відповідальність перед дітьми і страх перед тим, що вони можуть успадкувати не тільки хороше, а й його дурні моделі поведінки. Він постійно підкручує ритм, то розганяється до крику, то робить паузу й добиває короткою фразою, ніби ставить собі ляпас. У підсумку це не «сповідь», а вечір, де він тестує межу між образом і тим, що реально відбувається в нього вдома, в голові й у стрічці новин, коли ти відомий і будь який твій рух уже трактують за тебе.