Джин

Бернард Боттл живе роботою в ньюйоркському аукціонному домі й намагається встигнути все, але насправді постійно запізнюється до найважливішого вдома. Він терпить приниження від жорсткого керівника Флаксмана, виконує абсурдні вимоги й переконує себе, що це тимчасово, доки одного разу не пропускає день народження доньки Ів. У паніці він приносить їй замість подарунка стару антикварну шкатулку, яка давно стояла в квартирі, і цим лише добиває ситуацію, бо дружина Джулі більше не хоче вдавати, що все нормально, та просить пожити окремо. Наступного дня Бернарда ще й звільняють, і він лишається сам у порожній квартирі з відчуттям, що втратив одразу роботу, сім’ю і сенс. Коли він витирає пил зі шкатулки, з неї виривається Флора, джин, яка просиділа в пастці понад дві тисячі років і тепер поводиться так, ніби світ має негайно компенсувати їй цю образу. Вона обіцяє виконувати бажання без лімітів, але швидко стає ясно, що бажання без плану перетворюються на хаос. Бернард метається між спробами повернути Джулі й Ів та бажанням довести собі, що він не невдаха, а перші «чарівні» рішення створюють нові проблеми, приносять кумедні, але небезпечні наслідки і навіть привертають увагу поліції. Попри це, Флора поступово бачить, що Бернард не злий і не цинічний, просто застряг у страху втратити стабільність, а він уперше починає слухати не начальника, а доньку і власну совість. Поруч з’являється Ленні, їхній консьєрж, який стає для Флори несподівано близькою людиною, а для Бернарда прикладом простого життя без показухи. У якийсь момент Бернард робить крок, який змінює все, він використовує одне з бажань, щоб звільнити Флору, а потім намагається виправити головну помилку не магією «для картинки», а рішенням бути з сім’єю тоді, коли це справді потрібно, навіть якщо доведеться відмовитися від кар’єрної гонитви.