Різдво на Віндмілл-вей

Мія Мейєр живе у містечку, де все крутиться навколо старого вітряка на Віндмілл-вей, його будували й доглядали покоління її родини, і для Мії це не «нерухомість», а пам’ять про дитинство, роботу, людей і відчуття дому. Перед Різдвом вона готується до святкового ярмарку та конкурсу голландської випічки і майже впевнена, що її бабуся Енн візьме головний приз, але замість радості отримує новину, яка збиває з ніг: через фінансові проблеми Енн продала документ на землю і вітряк, бо інакше все б забрали ще жорсткіше. Мія сприймає це як зраду, поки не бачить, як бабуся насправді виснажилась і як соромилась сказати правду, що їй стало не по силах тягнути рахунки самотужки. Ситуація стає ще болючішою, коли Мія дізнається, хто стоїть по інший бік угоди: забудовник, який планує перетворити місце на прибутковий проєкт, це Брейді Шульц, її кохання з юності, людина, з якою в них лишилися недоговорені образи і дивна ніжність, що нікуди не зникла. Мія запускає спротив не кулаками, а впертістю, вона збирає громаду, шукає юридичні зачіпки, переконує сусідів підписувати звернення, піднімає історії про спадщину і традиції, бо вітряк для них як маяк, який тримає містечко разом.