Кров вікінгів

Найманець Тор приходить до поселення вікінгів і бачить, як громада ділиться між прихильниками старих богів та людьми, яких веде єпископ із хрестом і новими правилами. Ерл Одінссон тримає владу звичаями, єпископ тисне обіцянками порядку, а Ґудрун і Брюнгільд намагаються вберегти своїх від кривавих ритуалів і чужої віри. Тор бере дрібні доручення з обох боків, шукає вигоду і розвідку, розуміє, що кожна угода тут закінчується зрадою. Гарольд тягне дружину до конфлікту, Астрід ховає поранених і просить Тора припинити підштовхувати ворогів одне до одного. Уночі палять святині, вдень ламають ідолів, кожна помста тягне наступну. Тор складає власну карту союзів, зводить рахунки і у фіналі усуває вождів, які розпалювали війну, не стає під жодний прапор і дає селу шанс вижити без проповідей і без криків про помсту. Тих, хто вижив, він залишає з вибором, тримати порядок самостійно і не чекати, що нова віра або старий культ подарують мир.