Стівен

Стівен сам приходить у відділок і спокійно зізнається, що за пів року вбив дев’ять жінок, через що справа виглядає закритою ще до початку. Інспектор Майкл і психіатрка Сіма не вірять у просту розв’язку, бо Стівен плутається в деталях, бреше, грає роль жертви, а потім раптово говорить так, ніби все спланував наперед. Вони відновлюють його минуле, стосунки з батьками, дивні звички, перевіряють, як він виходив на жінок, і з’ясовують, що він використовував акторські кастинги як приманку, щоб підвести людей ближче. Чим далі тривають допити й перевірки, тим більше стає видно, що зізнання могло бути не каяттям, а ходом, який дає йому контроль над розслідуванням і судом. У фіналі розкривається, що Стівен здався навмисно, підсунув слідству вигідну версію про насильство і травму, щоб змінити юридичну картину справи, знизити відповідальність і вийти з системи не так, як цього хочуть поліція та родини зниклих.