Номер на двох

Йилмаз - колишній детектив, який залишив службу, але не минуле. Він приїжджає в місто, щоб сховатися від своїх спогадів, і поселяється в номер 207 - місце, де час немов застиг. Його несподівана сусідка - Езгі, тонка і вразлива художниця, якій життя залишило не менше шрамів, ніж Їлмазу. Адміністратор із натягнутою посмішкою каже, що технічна помилка змусила їх ділити кімнату. Але все виглядає так, ніби це не випадковість.
Езгі малює чоловіка зі шрамом на щоці - і цей образ лякаюче збігається з обличчям Їлмаза. А він, своєю чергою, помічає на її мольберті знайомі обриси, яких бути не повинно. Їхні погляди дедалі частіше затримуються один на одному - у них тривога, ніби вони вже були частиною однієї історії, але забули про це.

Але все руйнується, коли в сусідньому номері знаходять мертвим керуючого готелем. Метушня, сирени, крики. Йилмаз, діючи за інстинктом, встигає непомітно забрати ключ із місця злочину. Езгі, що стала свідком, іде за ним - вниз, у підземелля готелю, де віковий пил приховує справи про зниклих постояльців. Серед коробок - відеоплівка. На ній - вони, в цьому ж номері, багато років тому. Молодші. Знайомі. І - сперечаються.