Ліенн

Після тридцяти трьох років разом Ліенн чує від Білла одне речення, яке ламає усталений порядок, і раптом залишається сам-на-сам із новою реальністю: менопауза підкручує емоції, рахунки не чекають, родина галасує, але кожному потрібна її увага. Молодша сестра Керол тягне у вир авантюр і «рецептів щастя», що інколи допомагає, а інколи розхитує і без того хитку рівновагу. Син Тайлер із Норою вчаться бути батьками і паралельно просять порад, донька Джозі міняє роботу і стосунки так само легко, як зачіску, мама Маргарет і тато Джон то кличуть на підмогу, то вчать не соромитися радості у будь-якому віці. Ліенн пробує знайомства після довгої паузи, зустрічає нових людей у церкві, у клініці, на родинних посиденьках і щоразу тестує власні межі: коли сказати «ні», коли попросити підтримки, коли дозволити собі сміятися замість плакати. У дрібних щоденних перемогах — візит до лікаря, чесна розмова з Керол, спроба пробачити Білла — вона складає заново карту життя, де місце для себе не менше важливе, ніж турбота про близьких, а сім’я стає не проблемою, а джерелом сили.