Жар‑птиці

Алі, Мерджан, Барбарос, Сабіт і Зипкин виросли на вулиці, де для таких дітей майбутнє зазвичай закінчується дуже швидко, або тюрмою, або могилою. Вони тримаються разом і називають себе Коксузлер, бо в кожного за спиною своя зламана сімейна історія, але поруч з ними з’являється шанс створити власну. Одного разу вони знаходять покинуте немовля і вирішують не віддавати його нікому, а виростити самі, так у їхньому житті з’являється Гюлайше, яку вони захищають як сестру і як єдине світле, що в них є. Виживання стає щоденною роботою, вони ховаються, тікають, шукають їжу, заробляють дрібницями, але найбільше їх ламає не холод і голод, а дорослі, які бачать у безпритульних легку здобич. Минуле наздоганяє їх через Чатала і через темний секрет, пов’язаний з тією ніччю, яка колись перевернула життя Гюлайше, і цей тягар Алі несе на собі, навіть коли робить вигляд, що він просто найсильніший у зграї. Коли вони дорослішають і намагаються вирватися в нормальне життя, кожному доводиться вибирати між лояльністю до своєї маленької сім’ї та бажанням нарешті жити без страху, але вулиця не відпускає просто так, і будь яка спроба стати «як усі» знову впирається в старі борги, чужі маніпуляції та правду, яку вони роками ховали одне від одного.