Папай-мисливець

Компанія друзів вривається в покинутий консервний завод шпинату, щоб зняти розслідування міської легенди про Моряка. Декстер тягне на собі камери, Олівія шукає входи до підземних ходів, Кеті перевіряє старі журнали відвантажень, Ліза звіряє карти. На стінах крейдою лишені знаки, у холодильнику знаходять закам’янілі банки і чужі сліди взуття, які не збігаються з їхніми. Уночі гасне світло, на записах з’являється силует із трубкою і розірваним рукавом, переходи між цехами замикаються ланцюгами. Декстер губить Олівію між лініями транспортерів, Кеті й Ліза натрапляють на кімнату з купою жетонів і вирізаними чужими інтерв’ю, що натякають на попередні вилазки. Телефони не ловлять, рації дають лише шурхіт, у вентиляцію хтось засовує металеві клини, щоб відрізати шлях назад. Друзі змушені рухатися через котельню, збирають фрагменти старих записів і пазлів із банок, але кожен хибний крок повертає їх до місця, де Моряк готує наступну зустріч. Щоб вирватися, треба зняти легенду з п’єдесталу, побачити у ній конкретну людину і її маршрут, і тоді фабрика стає не лабіринтом, а планом, який можна прочитати і обійти.