Той самий день із кимось

Кураторка міського музею прокидається у своєму найгіршому дні й за кілька хвилин розуміє, що годинник знову показує ті самі цифри. Ранкові дрібниці повторюються до найменших жестів, а кожна спроба змінити порядок подій лише переінакшує маршрут до тієї самої вечірньої помилки. Вона починає фіксувати кроки у нотатнику, перевіряє різні варіанти розмов, переносить зустрічі, уникає випадкових зіткнень і тестує «ефект метелика», відстежуючи як одна фраза рухає ланцюжком інших рішень. З часом з’являється терпіння до повторів і холодна цікавість, бо петля дозволяє тренуватися на власному житті без права зберегти результат. Поступово вимальовується схема дня з точками, які треба обійти, і вузлами, які неможливо викреслити. Вихід ховається не в хитрому маневрі, а в чесній відповіді на питання, яке вона щоразу відсуває, і тільки вміння назвати причину по-справжньому знімає з паузи ту саму мить, де все зупиняється.