Соняшники під дощем

Показані звичайні цивільні в Україні, які не виїжджають і не «чекають, поки мине», а щодня роблять те, що тримає країну в русі під час війни. Люди організовують волонтерські збори й доставку допомоги, беруться за роботу, яку раніше не робили, підтримують військових і сусідів, допомагають тим, хто втратив дім або близьких, і паралельно намагаються не розсипатися психологічно. В історіях багато рутини: пошук ресурсів, нескінченні поїздки, дрібні рішення «де взяти, як довезти, кому віддати», а між цим життя під обстрілами, тривоги, вимушені паузи, переїзди, зламані плани. Поруч із волонтерством і роботою йде творчість, люди продовжують створювати музику, мистецтво, тексти, будь-що, що дає відчуття сенсу й не дозволяє звести все до виживання. Через ці щоденні дії видно, як у героїв змінюються звички й погляд на майбутнє, що для них стало важливим, що вони готові віддати, а за що тримаються вперто, навіть коли навколо постійний тиск і небезпека. Це не одна «історія з фіналом», а зріз життя людей, які намагаються втримати нормальність і одночасно допомогти країні вистояти.