Каскад

Алекс разом із Джессі, Ем та Вінсом лізе туди, куди туристів не пускають, у глуху частину національного парку, бо хочеться водоспаду, гострих відчуттів і ще одного спільного виходу, поки їх не рознесе по різних дорослих справах. Прогулянка швидко стає виживанням, коли в хащах вони натикаються на розбитий літак, усередині лежить мертвий пілот, а поруч сховані пакунки з кокаїном. Замість того щоб відступити й викликати допомогу, компанія забирає наркотики, і з цього моменту кожен їхній крок має ціну. У лісі майже не ловить звʼязок, стежки плутаються, темніє, а погоня підбирається ближче, бо за вантажем приходять люди, які не збираються залишати свідків. Алекс намагається тримати всіх разом, але страх і жадоба швидко розклеюють дружбу, починаються взаємні підозри, хтось тягне групу в один бік, хтось упирається, і будь яка помилка одразу перетворюється на травму або втрату часу. Переслідувачі грають жорстко, підкидають пастки, тиснуть на слабких, ловлять поодинці, і ліс раптом стає не декорацією, а зброєю, де каміння слизьке, вода холодна, а шум водоспаду глушить крики. Алекс доводиться думати не про те, як дістатися фінішу походу, а як перехитрити озброєних дорослих, які знають ці місця і готові стріляти. Вона пробує використати рельєф і темряву, ризикує піти на контакт, бреше, відволікає, тягне друзів крізь потоки і урвища, і що далі, то виразніше стає, що справжня небезпека не тільки в кокаїні, а в рішенні, яке вони прийняли, коли взяли чуже. Коли коло стискається, Алекс мусить зробити вибір між легкими грошима і шансом винести з лісу живими хоча б когось, навіть якщо після цього вже неможливо повернутися до колишнього життя.