Легіони

Йозек тікає з царської армії і хапається за шанс вступити до новостворених польських легіонів, бо для нього це не просто війна, а можливість вибороти власне майбутнє і право називати батьківщину своєю. У цій метушні він знайомиться з Олею, вона працює на розвідку Першої бригади і водночас тримається жіночого визвольного руху, тому вміє бути м’якою в словах і дуже твердою в рішеннях. Поруч постійно з’являється Тадек, легіонер зі стрілецьких загонів і наречений Олі, і напруга між трьома росте швидше, ніж вони встигають зізнатися собі, що це вже не випадкова симпатія. Йозек проходить шлях легіонів від першого виступу з Олеандрів до найважчих боїв, бачить окопи, втрати, бруд і те, як учорашні хлопці за кілька тижнів стають людьми, які мовчать не від сорому, а від втоми. Оля не може дозволити собі слабкість, її робота тримається на ризику, чужих секретах і постійній грі на випередження, а Тадек звикає жити з думкою, що поруч з коханою завжди буде ще одна війна, невидима, але не менш небезпечна. На тлі наступів і відступів з’являються постаті командирів і символів руху, зокрема Юзеф Пілсудський та інші реальні діячі, і особисті рішення героїв починають впливати не лише на їхні стосунки, а й на те, чи зможуть вони лишитися в строю до кінця. Коли легіони проходять через бої під Костюхнівкою і крізь шалену атаку уланів під Рокитною, кожен із трійки мусить вибрати, що важливіше просто вижити, зберегти честь, або не втратити одне одного остаточно, навіть якщо війна все одно забере своє.