Спогади про нього

Після відбуття покарання Кенна Ровен повертається у місто, де втратила все, і тихо збирає кроки, які можуть підвести до зустрічі з маленькою донькою Діем. Офіційні опікуни з боку родини загиблого не готові відкривати двері, тож вона шукає роботу, житло і документи, що доводять стабільність. Єдиний, хто не відвертається, власник бару Леджер Ворд. Його зв’язок із дівчинкою робить будь-яке рішення важким, але саме через нього Кенна дізнається, що необхідно, аби суд розглянув зміни. Вона збирає характеристики, піднімає старі довідки, намагається владнати зустрічі без конфліктів і тримається подалі від публічних скандалів. Кожна поява поруч із будинком опікунів може звести нанівець зусилля, тому зустрічі планують обережно і лише за згодою. Поступово між Кенною та Леджером з’являється довіра. Вона вчиться приймати рішення, що зменшують напругу, і готує клопотання, де важать факти, а не емоції, бо від цього залежить, чи почує дитина мамин голос не з чужих переказів, а поруч.