Відображення у мертвому діаманті

Джон Діман давно на пенсії й живе сам у дорогому готелі на Лазуровому узбережжі, тягне дні між морем, баром і тишею. Поява нової сусідки вибиває його з рутини, бо вона дивно нагадує йому часи, коли він був агентом і на цьому узбережжі все дихало ризиком. Коли жінка раптово зникає без сліду, Джон починає підозрювати, що старі вороги повернулися й прийшли закривати давні рахунки. Він хапається за дрібні ознаки, переглядає власні спогади, порівнює дати, обличчя й місця, але минуле підсовує йому більше туману, ніж відповідей. У голові знову оживають операції, пастки й жінки, яким не можна було вірити, а поряд із теперішнім Джоном ніби з’являється його молодша версія, зухвала й сліпо впевнена в своїй ролі. Він крок за кроком перемотує життя назад, бо відчуває, що десь там лишилося незавершене, і що найнебезпечніше було не завдання, а він сам. Чим ближче до правди, тим ясніше стає, що діаманти, якими він розплачується, зберігають не розкіш, а сліди того, ким він був і що зробив.