Без близнюка

Роман повертається в рідне місто на похорон свого ідентичного близнюка Роккі, який загинув в аварії, і не може прийняти, що тепер має жити сам, без людини, з якою ділив усе життя. Він їде в Портленд, щоб не задихатися вдома від тиші, приходить у групу підтримки для людей, які втратили близнюків, і там знайомиться з Денісом, чоловіком, який теж говорить про смерть свого брата і поводиться так, ніби розуміє Романа краще за всіх. Вони швидко зближуються, ходять на зустрічі, зависають разом після них, випивають, відверто говорять про горе, а Деніс починає вбудовуватися в життя Романа як найближчий друг, який ніби заміняє порожнечу. Роман тримається за цей зв’язок, бо він дає відчуття, що його біль не виглядає дивним і зайвим, але з часом у словах Деніса починають з’являтися провали, дрібні невідповідності й дивні реакції на будь-які конкретні питання про брата. Роман тисне, перевіряє факти, пробує витягнути правду, і вилазить головне: Деніс вигадав близнюка, він не пережив таку втрату, він прийшов у групу, щоб знайти людину, до якої можна причепитися, бо його власне життя порожнє і він живе за рахунок чужої біди.