Омер

Омер Адемуоглу працює муедзином у мечеті, де його батько Решат служить імамом, і після недавньої смерті матері він тримається за звичний порядок як за єдине, що ще не розсипалось. Удома все побудовано на правилах, повазі до традицій і мовчазних очікуваннях, Омер має бути правильним сином і не давати приводу для чуток, бо в їхньому колі зайве слово швидко стає вироком. Але його життя зсувається, коли він знайомиться з Гамзе, старшою за нього жінкою, яка сама виховує дитину. Для Омера це не легка симпатія, а відчуття, що поруч із нею він уперше дихає не за чужим розкладом. Він намагається тримати межі, не ламати стосунки з батьком і не зраджувати своєму вихованню, та що більше вони зближуються, то помітнішим стає спротив з боку родини й оточення. Решат не готовий прийняти такий вибір сина, для нього це загроза авторитету, репутації та самого способу життя, який він вважає єдино правильним. Омер опиняється між двома тисками, з одного боку любов і бажання жити чесно з собою, з іншого страх втратити сім’ю та опору, яку він ще вчора сприймав як незламну. Гамзе теж не має простого виходу, вона звикла тримати удар і захищати дитину, але тепер кожен її крок оцінюють, а будь чия «доброта» часто виявляється контролем. Їхні стосунки перетворюються на боротьбу за право бути разом без принижень і шантажу, і кожне рішення Омера відгукується не лише в його серці, а й у мечеті, в сім’ї, в колі людей, які звикли визначати, кому що можна.