Мій упертий

Джун приходить у компанію стажером і з першого дня поводиться так, ніби робота це майданчик для витівок. Він легко розкручує людей на емоції, підкидає дрібні капості, солить зубну пасту, ховає чужі речі, підлаштовує незручні ситуації і робить вигляд, що це просто жарти. Найгірше від цього Сорну, спокійному й педантичному чоловікові, який любить порядок, тишу та контроль і не переносить хаосу поруч. Їхні стосунки стартують з відвертої неприязні, Сорн не терпить Джуна і намагається поставити його на місце, а Джун наче навмисно підкручує градус, перевіряє межі й провокує реакцію. Проблема в тому, що доля підкидає їм випадкову зустріч у дуже дивних обставинах, і після цього вже не виходить робити вигляд, що вони просто випадкові люди в одному офісі. Джун бачить, що за холодною манерою Сорна є нерви, ревнощі й страх втратити контроль, а Сорн починає помічати, що Джун не лише зухвалий, він ще й упертий до самознищення, ніби йому треба постійно доводити свою цінність через ризик. Вони опиняються в зв’язці, де будь-який робочий день перетворюється на сутичку характерів, хтось відступає на півкроку, хтось знову тисне, а в паузах між конфліктами накопичується дивна близькість, яку складно назвати випадковою. І що більше вони стикаються в побутових дрібницях, тим сильніше зсувається межа між неприязню і потягом, бо обом доводиться чесно відповідати собі, що насправді стоїть за їхніми вибухами, підколами й бажанням тримати іншого поруч, навіть коли це дратує.