Чи боїшся ти темряви?

Уночі, далеко від дорослих очей, компанія підлітків збирається в лісі в таємному місці, розпалює багаття й домовляється про просте правило: тут говорять правду в історіях, навіть якщо вона страшна. Коли приходить новачок, його не приймають просто так, треба сісти поруч, витримати тишу, дістати свою розповідь і довести, що ти не тікаєш від темряви. Один із них починає оповідь, кидає у вогонь жменю піску, і далі вже не важливо, хто як посміхався хвилину тому, бо страх у таких історіях швидко стає особистим. На екрані оживають міські легенди, чужі чутки й вигадані монстри, які дивно точно б’ють у слабкі місця, у провину, ревнощі, зраду, сором, бажання бути «своїм». Інколи ця гра заходить надто далеко, слова ніби зачіпають реальність, і підліткам доводиться перевіряти себе діями, а не сміливими репліками, бо ховатися вже нікуди. Вони знову й знову повертаються до багаття, щоб визнати, що страшно може бути не тільки від примар, а й від людей поруч, від власних рішень і від того, як легко вигадана темрява підсвічує справжню.