Садиба Кемптон

Письменник Тедді приїжджає до Кемптон Манор і поселяється в покинутому флігелі, щоб розібратися з давньою трагедією, про яку в містечку говорять пошепки. У записах поліції лишилися тільки натяки на ніч Нового року 1922 коли в залі особняку впали майже всі гості і справу закрили без пояснень, у щоденниках колишньої господині розмиті рядки про ревнощі і страх під шум оркестру, а в бухгалтерських книгах зникають сторінки за грудень. Тедді обходить кімнати з таблицею розсадки і старими фото, знаходить ключ до винного підвалу де заховано коробку з листами і пачку квитків на вечірку, зіставляє дати і помічає що у переліку відвідувачів фігурує ім’я людини яка мала бути за кордоном у той час. Двірник говорить про таємні переходи між бальною залою і службовими сходами, економка згадує як о четвертій ранку не горіла лампа над бібліотекою, сусіди вказують на погашені борги власника і раптову щедрість щодо оркестрантів за день до свята. Коли Тедді відтворює послідовність вечора за планом столів, виявляється що графік подачі напоїв не збігається з дудлом лакея у службовому розкладі і що пляшки з сейфа зникли між тостом і першим танцем, а біля чорного входу залишився слід взуття не з місцевої майстерні. Пошук приводить до закинутого котеджу садівника де зберігається коробка з пробками і бирками від пляшок, у кожній з них різний дрібний запах який підтверджує що частину вечора керував не метрдотель, а людина яка знала розклад і могла підмінити подачу. Розмова з останнім живим музикантом вносить деталь про повторну інвентаризацію столового срібла на світанку і показує чия рука відкривала сховок, після чого стає зрозуміло як ревнощі до спадку і боргів з’єдналися у ніч коли на стіл потрапив підмінений напій і як ретельно вигадана плутанина з іменами гостей дала злочинцеві фору на багато років, поки хтось не повернувся і не зібрав розірвані нитки в один день і одну кімнату.