Темна ніч душі

Алекс працює в науці й тримається на одному, встигнути довести свою роботу до результату, бо десь поруч світ сиплеться від пандемії, а в неї в руках може бути ключ до лікування. Вона виснажена, зла на обставини й на себе, і в момент, коли має зібратися, дорога ламає все різко й тупо, аварія, метал, кров, тиша. Алекс опиняється затиснутою в машині без можливості вибратися, навколо нікого, телефон і сигнали не рятують, а біль у тілі починає диктувати нові правила, або ти тримаєшся, або повільно зникаєш. Вона бореться за елементарне, дихати рівніше, зупинити паніку, не втратити свідомість, і паралельно з цим у голові піднімається інша битва, спогади, провина, те, що вона відкладала на потім, поки була зайнята «важливою справою». У її думках постійно повертається сімейна рана й напруга з батьком, і ці розмови ніби відбуваються знову просто тут, у темряві салону, де нікому не сховаєшся за роботою чи холодним тоном. Час тягнеться, сили тануть, і Алекс мусить вирішувати, що важливіше в цю мить, чекати на диво чи робити страшні, дуже конкретні кроки, щоб дожити до ранку. Її виживання перестає бути лише про травми після ДТП, бо в кожній паузі стоїть питання, скільки коштує її вибір і чи має вона право рятувати світ, якщо не навчилася рятувати себе.