Небезпека на острові вечірок

На причалі все пахне сонцем і дешевим алкоголем, а люди роблять вигляд, що тут не буває нічого серйозного. Мел Дейл, замкнена юристка, приїжджає на цей острів не відпочивати, їй треба забрати тіло молодшої сестри Джорджії, яка жила набагато сміливіше і постійно лізла туди, куди Мел ніколи б не пішла. Вони давно віддалилися одна від одної, тож новина про смерть накриває не лише горем, а й злістю на себе, бо Мел розуміє, що пропустила ціле життя сестри. У морзі та в розмовах з місцевими одразу щось ріже слух, надто багато ухильних відповідей, надто поспішні пояснення про нещасний випадок, надто впевнені люди, які хочуть, щоб Мел швидко підписала папери і поїхала. Острів живе за власними правилами, і ці правила не про закон, а про те, хто тут прикриває кого, хто заробляє на чужій безпечності, а хто зникає, якщо ставить зайві запитання. Мел починає копати, спершу обережно, ніби як адвокатка, яка звикла збирати факти, але поступово це стає особистим. Вона знаходить нитки, що ведуть до останніх днів Джорджії, і що далі просувається, то сильніше відчуває, що історія про випадкову смерть зручна занадто багатьом. Єдиною людиною, яка допомагає їй без посмішок і фальші, стає місцевий власник бару, він наче й не хоче влізати в проблеми, але бачить, що Мел не відступить. Коли Мел складає уламки разом, підозра перетворюється на реальний страх, бо той, хто прибрав Джорджію або підштовхнув її до загибелі, може вирішити, що сестра теж зайва. І тоді Мел доводиться діяти не як гість, а як мішень, яка або зламає чужу гру, або стане наступним тілом, яке хтось так само швидко спробує списати на випадковість.